Як показує життя, люди часто обирають роботу та кар'єру з натхнення, а потім довго йдуть обраним шляхом, майже не замислюючись про свої можливості і не задаючись питаннями «Чи підходить мені це місце? Чи відповідає така кар'єра моїм інтересам та здібностям? Може, якби вибрав (вибрала) щось інше, я почувався (почувалася) б щасливіше?» Більше того, хоча на будь-якій роботі доводиться чомусь вчитися, людина зазвичай тяжіє до знайомого, звичного та простого. Саме тому, чим більше ми працюємо на одному місці, тим менше освоюємо та вивчаємо. У короткостроковій перспективі це добре: діючи автоматом, ми вивільняємо розумові ресурси. Але в довгостроковій перспективі це контрпродуктивно, тому що, набуваючи досвіду, ми водночас втрачаємо шанси навчатися новому. Ще сумніше, що за роки роботи можна так і не розкрити і, тим більше, не реалізувати свій справжній потенціал. Як казав Вінстон Черчілль, будь-яка криза – це нові можливості. Мабуть, найкорисніше, що можна отримати від сьогоднішньої пандемії, це шанс переосмислити свій потенціал і розвернутися обличчям до майбутнього.
Зважаючи на це, ми вирішили сформулювати кілька рекомендацій, що ґрунтуються як на наукових даних, так і на спостереженнях. Ми виходимо з простої ідеї: майбутнє, як ніколи, невизначене і неоднозначне, але можна з упевненістю сказати, що людям знадобляться нові навички, щоб легко адаптуватися до змін. У минулому нам уже вдалося підготуватися до нинішньої цифрової та віртуальної реальності і навряд чи ця реальність стане менш цифровою. Будь-яка робота та сфера діяльності вимагатимуть нетривіальних та новаторських способів цифровізації. Основними критеріями співробітників команій, які змінюють життя країни є наступні.
1. Пам'ятати, що люди – насамперед. Завдання будь-якої технології – отримати більший результат меншими засобами, але це працює лише, якщо технології доповнені необхідними кадрами. Технологічний прорив веде не лише до автоматизації та скасування багатьох неактуальних спеціальностей, а й до виникнення нових робочих місць. Ось чому інновації називають творчою руйнацією. Але творча складова інновацій повністю залежить від людей. Якщо використовувати здатність людини адаптуватися для формування та розвитку нових навичок, люди та технології взаємно доповнюватимуть один одного. Все просто: будь-які найблискучіші інновації марні, якщо ми не вміємо ними користуватися, але й найблискучіші розуми не багато чого досягнуть без технічної бази. Головний висновок у тому, що, замислюючись про інвестиції в технології, керівники повинні насамперед вкладатися в кадри, які зможуть усим цим користуватисяЗосередитись на розвитку особистих якостей.
2. Пам'ятаємо, що цифрова трансформація – це не так технології, як люди; так само основні навички в галузі технологій – не вузькоспеціальні, а скоріше людські, соціальні. Зрозуміло, на ринку праці надзвичайно потрібні аналітики в галузі кібербезпеки, програмісти –розробники та фахівці з аналізу даних. Проте, сьогодні ще більш потрібні фахівці, яких можна буде навчити ІТ –компетенціям наступного рівня. Як не парадоксально, вища освіта завжди йде з відставанням: університети відгукуються на попит з боку роботодавців і запускають необхідні курси та програми, створюючи надмірну пропозицію кадрів у затребуваних областях. Оскільки ми не знаємо, які технічні навички будуть потрібні в майбутньому, найкращий хід – зробити ставку на тих, хто з більшою ймовірністю зможе їх опанувати. Підхід до кадрового питання такий: під час підбору співробітників необхідно враховувати і «м'які навички», і професійні знання. Технічна підготовка – на якийсь час, а розум, що шукає, – назавжди.
3. Керувати змінами. Ідея про те, що ініціаторами змін мають ставати рядові співробітники, романтична та інтуїтивно близька до нашої свідомості, але насправді зміни, як правило, зароджуються нагорі. Насправді це питання лідерства, транзакційного чи трансформаційного. Якщо говорити про цифровізацію, то головне, про що треба пам'ятати: не можна розраховувати на масштабні зрушення та оновлення, якщо не шукати і не вирощувати майбутніх керівників. Сьогодні, як ніколи, очевидно, що від лідерства – не важливо, хорошого чи поганого, залежить кожен аспект діяльності організації на всіх рівнях: 50% показників колективу чи підрозділу пояснюються якістю роботи керівника. Зрозуміло, що в бізнесі скопіювати можна будь-що, окрім таланту, тому якщо важливий результат, вкладайтесь у найкращі кадри – саме це принесе найбільшу користь.
4. Діяти, спираючись на результати аналізу даних. Коли ми говоримо про дані, то найчастіше маємо на увазі штучний інтелект або різні типи машинного інтелекту, наприклад, машинне навчання, глибоке навчання чи обробку текстів природними мовами. Все це приголомшливі технологічні нововведення у розвитку штучного інтелекту, і все ж таки ми не вважаємо, що саме вони забезпечать компанії гідне майбутнє. Набагато серйозніша конкурентна перевага полягає у здатності застосовувати важливі дані, робити на їхній основі цінні висновки та, головне, діяти, відштовхуючись від цих висновків. На наш погляд, дані без практичних висновків інтересу не представляють, так само й висновки, за якими не слідує будь-яких дій, нічого вам не дають. Це дуже важлива ідея, тому що багато керівників помилково вважають, що якщо вони найняли тямущих фахівців з аналізу даних або закупили новітні інструменти, то проблема вирішена і вони якимось чином збудують високотехнологічний бізнес. Головне, що відрізняє Google, Amazon і Facebook від решти – не інтелектуальний рівень фахівців з аналізу даних і не функціональність технологій (які, безумовно, можна вважати першокласними), а культура орієнтації на дані. Вони мають величезні масиви даних та відмінні алгоритми для їхньої інтерпретації (і монетизації), але основна стратегічна перевага та найважливіший ресурс – те, що вони живуть, дихають і діють, спираючись на ці дані.
5. Якщо не виходить помилятися швидко, потрібно рухатись до успіху повільно. Твердження «швидкість важливіше за все», «головне – діяти», «відмінне – ворог хорошого», «важливо бути готовим помилятися швидко» вже давно всім набридли. Однак єдиний спосіб адаптуватися до реалій і підривних трансформацій, що постійно змінюються, – прискорюватися і своєчасно діяти. Зрозуміло, між швидкістю і якістю завжди доводиться шукати компроміс, тому якщо ви не можете йти шляхом швидких помилок, то необхідно докладати зусиль до того, щоб ваші довгострокові ставки виправдовувалися. Іншими словами, повільний успіх – це теж добре, якщо не виходить «помилятися швидко». Зрештою, невдача – лише одна із стратегій досягнення довгострокового результату, і якщо ви вибираєте іншу стратегію, чудово – просто робіть усе, щоб дійти мети. Тільки не забувайте: зацикленість на успіху – найвірніший шлях до стагнації та хибного почуття безпеки.Останні події показали, що ми як глобальна спільнота дуже адаптивні. Цю адаптивність задають люди та підтримують технології. Людина – спільний знаменник у концепції розвитку із зачином на майбутнє: вона важлива ланка, вона має «м'які» навички та вміння вести за собою, необхідні для подолання історичної кризи, вона знаходить рішення, щоб помилятися швидко чи повільно йти до успіху.
